Іноді просто дивує, як співробітники нашої доблесної податкової інспекції, намагаються по-своєму трактувати норми чинного законодавства України й природно винятково убік нарахування штрафних санкцій.
Описана нижче судова суперечка, думаю, буде цікава з погляду судової практики саме для агентів продажу перевезень, що укладають агентські договори з авіакомпаніями на реалізацію їхніх послуг й які зштовхнулися з перевіркою на своєму підприємстві процедури застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
Судові суперечки по справах, пов'язаним з нарахуванням «вигаданих» штрафних санкцій податкової, як правило, обов'язково супроводжуються активною участю юристів з боку податкової інспекції, які самі не раз виявляються в неспритній ситуації, намагаючись обґрунтувати написане їхніми колегами в акті перевірки.
Отже, ближче до справи. Податковим рішенням № ******* від 01 липня 2009 року, прийнятим Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі міста Києва (далі - Відповідач) було застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «А» (далі - Позивач) суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 247 335 (Двісті сорок сім тисяч триста тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Вищезгадане рішення було прийнято на підставі Акту перевірки № 1111111111111 від 22 червня 2009 року (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки працівниками Відповідача були зроблені наступні висновки:
«Даний суб'єкт господарської діяльності здійснює реалізацію авіаквитків (пасажирський квиток на авіаперевезення) за готівку без застосування книги обліку розрахункових операцій (КОРО) і приймає готівку за сервісні послуги за оформлення авіаквитка по прибуткових касових ордерах. Касова книга ведеться в електронному виді. Відповідно до наданої касової книги за період з 01.06.2009 р. по початок перевірки 22.06.2009 р. були реалізовано квитки на суму 901 851,50 грн. і повернуто на суму 28 520,9 грн. Вищезгадані розрахункові операції із продажу(поверненню) авіаквитків без застосування КОРО. З огляду на вище згадане, тому що дане підприємство торгує не своїм товаром (авіаквитками), те є підприємством торгівлі, а тому при наданні своєї послуги - «сервісні послуги» не може керуватися п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.99 р. № 265/35-ВР «Про застосування РРО» зі змінами, а повинне застосовувати РРО при вище згаданих розрахунках. За вище згаданий період були здійснено розрахункові операції за надані сервісні послуги без застосування РРО на суму 49 467 грн.»
Зверніть ще раз увагу на викладене в акті. Ми спеціально залишили його в такій редакції й думаємо, що грамотність наших інспекторів все-таки бажає кращого.
Але найбільше в цій ситуації дивує ще й те, що укладати такі документи нітрохи не соромляться пропонувати потім керівникові, що перевіряє підприємства, за певну винагороду вирішити нібито виниклу проблему із застосуванням РРО.
Шановні добродії керівники! Не поспішаєте з висновками. Практика не раз показувала, що кращим рішенням у даній ситуації є адвокат.
Так й у даній справі, після звернення клієнта до нашої юридичної фірми йому був запропонований захист інтересів шляхом подачі позовної заяви в Окружний адміністративний суд м. Києва про скасування податкового рішення.
Давайте розглянемо основні доводи, на яких базувався позов у даній справі.
Так, відповідно до розділу 3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених Наказом Державної служби України по нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 187 від 14 березня 2006 р. (далі - Правила повітряних перевезень) агентом у справах продажу перевезень є особа, що призначена перевізником відповідно до агентської угоди представляти інтереси перевізника при продажі перевезень на рейси перевізника й, якщо має відповідні повноваження, на рейси інших перевізників.
Відповідно до зазначеного вище Правилами повітряних перевезень, Позивач був агентом по перевезеннях, що уклав відповідні агентські угоди з перевізниками на представництво їхніх інтересів при продажі перевезень.
Так, наприклад, згідно п. 2.1. Агентського договору № 111/111 від 21 жовтня 2009 р., укладеного між Позивачем і Відкритим акціонерним товариством авіакомпанією «Днипроавиа» (далі - Авіакомпанія) «Цим Агентським договором Авіакомпанія доручає Агентові здійснювати продаж послуг Авіакомпанії, а також просування послуг Авіакомпанії, а Агент приймає таке доручення».
У п. п. 7.1. Агентського договору № 111/111 від 21 жовтня 2009 р. зазначено, що «оскільки Агент при продажі послуг Авіакомпанії діє від імені й в інтересах Авіакомпанії, всі кошти, отримані Агентом у результаті такого продажу, є власністю Авіакомпанії, і повинні перебувати у володінні Агента, відповідно до діючого законодавства України, доти, поки не будуть належним чином передані Авіакомпанії в порядку, установленому у п. 7.3. Договору».
Відповідно до п.п. 9.4. й 9.5. цього ж договору комісійна «винагорода Агента не перераховується на рахунок The International Air Transport Association (IATA Україна) разом з іншими коштами за продані послуги від імені Авіакомпанії, а залишається в Агента».
Згідно абз. 2 п. 1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/ 94-ВР не вважаються продажем операції по наданню товарів у межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Таким чином, вказівка Відповідача в Акті перевірки на те, що Позивач «торгує не своїм товаром (авіаквитками)» й «є підприємством торгівлі» не відповідає дійсності, оскільки Позивач надає послуги із продажу авіаційних перевезень.
Далі, згідно п. 1.5 Положення про сертифікацію суб'єктів, які надають агентські послуги із продажу авіаційних перевезень на території України, затверджених Наказом Державної служби України по нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 255 від 30 грудня 2004 р. Агентськими послугами є діяльність із продажу авіаційних перевезень, що здійснюється за винагороду (комісійні) однією особою (агентством) з доручення іншої особи (авіаперевізника або його Генерального агента).
Крім того, у п. 4.1. Акту перевірки Позивачем було зазначено, що він «надає агентські послуги із продажу авіаперевезень на авіаційному транспорті із застосуванням бланків строгої звітності. Розрахунки проводяться в касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів на всю суму вартості перевезень і наданих послуг у встановленому порядку».
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг» від 06 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон про РРО) реєстратори розрахункових операцій і розрахункових книжок не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва й наданні послуг підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі й громадського харчування, у випадку проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ й організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Таким чином, висновки співробітників податкової інспекції про те, що Позивач «не може керуватися п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.99 р. № 265/ 35-ВР «Про застосування РРО» не відповідають дійсності і явно порушують законні права й інтереси Позивача.
Наступним аргументом, що був прийнятий до уваги судом є те, що Наказом Державної служби України по нагляду за забезпеченням безпеки авіації (від 30 грудня 2004 року № 255) на виконання Указу Президента України від 23 листопада 1996 року № 1120 «Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 21 листопада 1996 року «Про невідкладні заходи щодо упорядкування державного регулювання діяльності авіації в Україні" й Указу Президента України від 15 липня 2004 року № 803 «Про Державну службу України по нагляду за забезпеченням безпеки авіації» (зі змінами), а також з метою вдосконалення системи продажу авіаційних перевезень на території України затверджено Положення про сертифікації суб'єктів, які надають агентські послуги із продажу авіаційних перевезень на території України (далі - Положення про сертифікацію).
Пунктом 1.1. зазначеного Положення встановлено, що останнє поширюється на юридичних осіб незалежно від форм власності, які надають агентські послуги із продажу авіаційних перевезень на території України.
Пункт 1.5. Положення про сертифікації вказує на визначення Сертифіката на право продажів авіаційних перевезень як на документ, що надає право здійснення продажів авіаційних перевезень на території України і який видається агентству Державіаслужбою, а також свідчить про те, що агентство відповідає вимогам цього Положення.
Згідно п. 2.1.11. Акту перевірки зазначено, що Позивачем, працівникам Відповідача, був наданий Сертифікат на право продажів авіаційних перевезень № АП 1111, дійсний до 16.03.2009 р.
Таким чином, діяльність із продажу авіаційних квитків, що проводиться Позивачем, є специфічною діяльністю й здійснюється винятково при наявності:
1) Сертифіката на право продажів авіаційних перевезень;
2) Укладених відповідних агентських угод з авіаперевізниками;
3) При наявності бланків квитків, які є бланками строгої звітності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів строгої звітності» і загального Наказу Міністерства фінансів України, Служби безпеки України й Міністерства внутрішніх справ України №98/118/740 від 25.11.1993р. «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів строгої звітності» визначено, що бланками документів строгої звітності є, проїзні документи, квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому й повітряному транспорті.
Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій і розрахункових книжок не застосовуються при продажі проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків строгої звітності на залізничному (крім приміського) і авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів і на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкованим способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажі квитків державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, які контролюється в режимі реального часу Державним казначейством України, і квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних заходів.
Таким чином, висновки співробітників податкової інспекції в Акті перевірки про те, що ТОВ «А» «повинне застосовувати РРО при вище згаданих розрахунках» не відповідало нормам діючого в Україні законодавства, що й було підтверджено, відповідне рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, що задовольнило позов у повному обсязі.
На останок хотілося б сказати, що, звичайно ж, податківці подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Однак, ми не думаємо, що аргументи, викладені в ній, зможуть переконати апеляційний суд у правильності позиції податкової. Та й з огляду на завантаженість вищої інстанції, думаємо, що таке рішення суду першої інстанції все-таки краще, ніж сумнівні домовленості з контролюючими органами.
Будьте пильні, добродії!
В продовження данної теми читайте - Про обов'язок застосовувати РРО при здійсненні продажу авіаквитків.
Рубрики: Податкове право Судова практика